В чайнику кипить безумство. Проціди розчарування, коли питимеш. Отак. Так значно краще.
Ну що вам розповісти? Все минає, а я, чомусь, не минаю. Сам не розумію, чому. Може, це через місяць. Він сьогодні особливо повний зі свого темного боку – не любить дієт і зайвої уваги. Ну як чай? До смаку? Ну, добре. На підвіконні квітне ностальгія. Я поливаю її водою з Лети, але ні фіга не допомагає. Цвіте і пахне, колюча зараза. А викорінити сил немає. Там була моя душа і тіло, хоч їх вже давно рознесло… так от, про що це я? Так, моя ностальгія дуже схожа на фіалки, подивись. Ніжна і росте попри все. Може, ще чаю? Є лимон і зовсім не зім’ята м’ята. Не хочеш? Добре. Давай тоді я тебе поцілую, щоб цілу ніч згадувати цей смак. Заплющ очі. Мить.

русский