Двісті балів з українською порадували мене навіть не стільки тим, що це просто максимальна оцінка і дає великий шанс на вступ… це просто результат. Врешті решт. Ці двісті балів – результат моєї шестирічної праці. Занадто часто в мене буває, навіть з тією ж українською, що я стараюсь, роблю все можливе, вчу – але все одно я не на першому місці. Так було з олімпіадою цього року, яка суттєво вибила мене з рівноваги. І я вже майже поставила на собі хрест. Я сказала собі, що для мене неможливо показати відмінний результат, що мені завжди чогось не вистачатиме… а виявилось, що це не так. Тому що ось вони, двісті балів. Ось вони, шість років моєї праці. Результат, на який я заслуговую. І це дає надію, що так буде не тільки з українською. Що, якщо працювати, старатись, раніше чи пізніше в мене вийде все, що я хочу і до чого я прагну.
Я нарешті задоволена собою, а це дуже багато.