В кав"ярні за сусіднім столиком поряд з нами сидів колишній однокласник. На щастя, сидів спиною: я спочатку не могла зрозуміти, він чи не він, потім переконалась, що нібито він, і сиділа, старанно ховаючись за спину Мішкі або роблячи шпигунський фейспалм. Він мене або не помітив, або теж зробив вигляд, що не помітив.
Після цього моя впевненість в тому, що я хочу їхати на зустріч випускників, досягла майже нульової відмітки.