Звуки дратують. Ось залаяла собака за стіною, зашаруділа сусідка. Ось грюкнув дверима flatmate. Ось він розмовляє по телефону. Довго, гучно розмовляє – я не можу приховатись від його голосу. Гуркіт каструль на кухні. Знову двері. Вода. Моя музика не може цього всього заглушити, хіба що підкрутити колонки погучніше.
Не витримавши, переходжу на навушники. Так трошечки спокійніше і нервовіше одночасно: я не чую жодних сторонніх звуків, але одночасно можу пропустити щось важливе, відчуваю себе відрізаною від довколишнього світу і тому беззахисною перед ним.
Це вам не Pink Floyd слухати.