Верлен хороший ще і тим, що в ньому, його образі в фільмі і цій книзі, я, як в кривому дзеркалі, можу побачити саму себе. Це дуже страшно, повчально і одночасно втішно. Страшно - тому що я бачу, чим я можу стати при тих чи інших умовах. Повчально і втішно - тому, що у мене є вибір і можливість такою не стати. А ще тому, що він є наочним підтвердженням того, що не лише жінки страждають на моральну андрогінність, і що чоловік, в характері якого багато жіночих рис, страждає ще сильніше, ніж жінка, в характері якої багато чоловічого.
Адже по суті жінка може обирати - принаймні, в теперешньому суспільстві. Жінка може обирати, якою їй бути. Від неї, щоб вона була жінкою, вимагає здебільшого суспільство, жінок зараз не виховують у традиціях кіндер-кухен-кірхе. Якщо жінка вирішить задавити свою "чоловічність", у неї можуть бути проблеми із самою собою. Якщо задавить жіночність, можуть бути певні проблеми із суспільством, які, в принципі, при певних умовах не так важко подолати. Жінка врешті решт може знайти золоту середину і насолоджуватись життям.
А чоловік в схожій ситуації не має права не тільки на жіночність, а й на золоту середину, і тільки в цьому плані дійсно виправдані воплі про те, що чоловіком бути важче. Від чоловіка не тільки суспільство вимагає, щоб він був чоловіком, це закладається у нього з самого дитинства: чоловічність як приоритет. Йому доведеться репресовувати якусь частину власного "я". І саме це призводить до того, що він шкодить і собі, і оточенню: у випадку Верлена це дуже чітко можна побачити на прикладі його стосунків з Матильдою.
У ньому багато жіночого, що визнає і він сам. Він прагне до кохання, тому обирає м"яку і пухнасту Матильду, але цього замало, це несправжнє. У стосунках з Рембо, хоч він і старший, Верлен відіграє пасивну роль - і я не маю на увазі секс. Морально він опиняється якраз на жіночій позиції. Йому це потрібно, це те, чого він хоче підсвідомо - але свідомо він цього прийняти не може. Його свідомість вимагає від нього, щоб він був чоловіком, не був слабким. Він так прагне утвердитись у своїй чоловічності, що виливає все це на Матильду своїм насильством.
Ми сміємось над людьми, які дивляться сопливі "життєві" серіали, щоб зрозуміти, що у них в житті ще не все так погано... а я от читаю книжку про двох великих поетів з чіткою установкою "не повторювати чужих помилок". От такі пиріжки.