З балкону в проміжку між будинками я бачу шматочок Дніпра, і дерева, і будинки, і підйомний кран на іншому березі. А плямиста сіро-біла ковдра хмар з неприбраними нитками блакиті повзе небом так швидко, ніби хтось тягне її з іншого боку і там, напевно, намотує на свою гігантську котушку.