Це щастя - жити в місті, яке любиш - якщо уж любити місто, в якому живеш, колись не вийшло.
Ні про що своє мені не хочеться писати з такою нестерпною силою, як про Місто.
Воно дуже-дуже матеріальне, воно важке, зовсім не схоже на інше моє Місто-із-іншого-життя. Воно не дозволяє полетіти - але яка ж невимовна насолода торкатись п"ятами його асфальту...
Є люди, захоплення яких хапаєш, як інфекцію. І це теж прекрасно.
Хоча фотки я буду розбирати тепер... довго.