Ви не уявляєте собі, в якій мірі тошно стояти на Майдані і слухати пафосні промови про наш основний закон, що, як Лєнін, був, буде і ще буде, і про те, які ми всі об"єднані, від пригламурених ведучих і нашого проффесора, коли в країні твориться такий піздєц. Хоч вуха затуляй, хоч під землю провалюйся, але...
Але я щаслива.
Тому що ОЕ - це ОЕ.
І побажання "залишайтесь вільними, не здавайтесь" в якості привітання зі святом - в цьому весь Вакарчук. Те, чому я настільки люблю його - і не тільки як музиканта, але і як постать - і чому він настільки важливий.
А про музику можна і не казати... варто лише побачити - а краще побути - на забитому Майдані, який танцює, плескає і співає його пісень - більше тренини з цих людей піде відразу після закінчення частини ОЕ...
Боже, це просто шалені емоції. Скільки разів я вже бувала на концертах - і самого ОЕ, і от так от, на майданах (ну, гаразд, це вдруге) - але це просто щось нейомвірне...
Радість - рідке тіло, сумнівів немає, але... хто я така, щоб нею гребувати)))