довгий кухонно-філософський відступ із задіянням Дао, Месій і Селінджера одночасноСправжє смирення, воно ж в якомусь сенсі – Дао, полягає в тому, щоб йти своїм шляхом, не вимагаючи від себе забагато (бо гординя), але й замало (бо невиконання Дао/волі Божої/…).
Не буду говорити про ту концепцію Дао, де воно не може бути виражене словами і єдине. Є інша, згідно з якою дао множинне, і людина вчиняє правильно, коли підкорюється своєму дао. В чомусь це можна порівняти з платонівськими ідеями: річ настільки хороша, наскільки наближена до своєї ідеї. Але з людьми проблема от яка: вони не знають ані своєї «ідеї», ані свого дао.
Ісус з «Останньої спокуси» тут показовий надзвичайно, адже я не зводила б все лише до конфлікту душі та тіла.
Месія – це теж своєрідний вибір. Стати ним можна, лише пройшовши шлях до кінця: спустившись з хреста, Ісус перестав бути Месією, більш за те: в книжці є раввин Сімеон, якому Бог пообіцяв, що він не помре, не побачивши Месію. Він чекає на свою смерть, як на знак, але помирає, не побачивши Ісуса, не промандрувавши з ним, а лише тоді, коли Ісус твердо вирішує йти на смерть.
Так от. Якщо взяти статус Месії як втілення ідеї, дао Ісуса – складно було не тільки і не стільки пройти, як впізнати і повірити.
Перше: невіра в себе. Що, якщо бажати стати Месією (вірити, що це так) – це гординя? Переоцінка власних здібностей: В цьому випадку гординя дійсно страшна штука.
Друге: спокуса легкого шляху. Так, він може стати Месією/поетом/…, але чи треба це йому? Кому це треба? Чи не краще дозволити собі щастя – просте, людське?
У Ісуса хоч була пророцтва та знаки від Бога. Він бачив кінцеву мету, хоч і не знав до останнього, як її досягти. А люди – не бачать.
Люди самі зводять собі планку. Проповідник? Пророк? Месія? Бог?.. Іноді зводять планку і бояться, що вона через їхню гординю зависока, і тому недосяжна (мій випадок, якщо про це говорити). Іноді – зупиняються на статусі пророка, не бажаючи йти на хрест. Але ніхто не звинуватить, не похитає скрушно кудлатою божественною головою, бо ти сам собі і пророк, і Месія, і Бог – а може, ні те і не інше, може, простий тесля – сиди і не рипайся?
Тому й найщасливіші люди, що знайшли своє покликання. Призначення. Вони теж не знають, де їм доведеться зупинитись, чого вони можуть досягти, але вони принаймні наближуються до ідеї, йдуть своїм шляхом (хоча і тут не завжди можна зрозуміти, чи правильно обрав).
Власне, Дао саме тому така підступна штука і так поважають тих, у кого є смирення йти своїм шляхом – бо майже ніхто про себе поняття не має, який же його дао-шлях.
На цьому моменті я знов згадую Селінджера і повертаюсь до свого темного кутка.
- Я считаю, если ты хочешь знать мое мнение, что половину всей пакости в мире устраивают люди, которые не пускают в ход свое подлинное "я".
- Ни у одного человека, проявляющего свое "я", нет в_р_е_м_е_н_и ни на какие чертовы хобби.