Хоча печально, що у нас в країні, здається, немає жодної в повній мірі адекватної громадської організації про-українського спрямування. Впадають в крайнощі: або націоналізм у тому самому гіршому розумінні цього слова, що поєднується з повною нетерпимістю, або "православие головного мозга" (с), або ще що. З одного боку, у нас без радикалізму і не витягнеш, з іншого - ну вони ж самі від себе людей відвертають, радикалізм теж різний буває.
Ну або це у мене така "нетолерантність" до догматики.