громадсько-задумливеВ близ-могилянських колах вже почались срачики на тему флористики, а мені от навіть сказати нічого.
У відриві від сьогоднішнього: двояка у мене позиція. З одного боку, є точка зору розумних і шанованих мною особисто людей, що студентам місце в першу чергу за партами. І що "громадське" життя в жодному разі не може замінювати навчання, яке є одночасно і самореалізацією, і реалізацією нашої громадянської позиції. Якщо врахувати, наскільки об стінку зазвичай у нас проходять різні мітинги - в цьому є певний сенс... або здоровий глузд, ага.
З іншого - та ж Помаранчева сталась тому, що люди не захотіли просто займатись своїми справами, сподіваючись, що це якимось чином потихеньку, поступово змінить ситуацію. Ті ж студенти завжди були основними силами революцій. Але - знов-таки - питання результату. Зазвичай його немає.
Де закінчується активне відстоювання громадської позиції і починаються фарс, випендрьож, бажання швидкої слави? Можливо, в багатьох випадках "відстоювання" і є всим цим - вищезазначением.
Але, знов-таки з іншого - яка є ще змога показати, що є ті, кому не байдуже? Так, іноді це просто піар, але піар теж потрібен - піар хоч якогось свободомисля. Як казав Шухевич - знали, що не здійснимо перевороту, але мали дати приклад...
Щось не так з методами. Напевне. Треба щось в консерваторії міняти.