[nameofrose]

Я тут некоторое время назад (уже больше недели как, ужас) вернулась из поездки. Автобусный тур по Европе, ездили с мамой, захватили Польшу, Австрию и Италию. Наверное, будь я приличным человеком, я бы сообразила какой-нибудь приличный же пост с впечатлениями. Вместо этого, вспомнив про остатки своей блоггерской совести, я совершенно бессовестно копипащу сюда заметки, которые я закидывала на фейс и ссылку на альбом фотографий там же. Так что те, кто у меня есть на фейсе, могут спокойно мотать этот пост, ничего нового и интересного не будет. Ах, еще и на украинском, если что. Посты сопровождаются соответствующими датами и ссылками на те фото, комментариями к которым они обычно выступали. Если вдруг кому что интересно - спрашивайте, из меня фиговый рассказчик, но, понятное дело, что интересного было куда больше, чем записано.

текст

13.07
Закопане, Польща, або це дивне місце, де липи справді цвітуть в липні, а не в травні. Тут є вай-фай і гаряча вода, тому холод і дощ можна пробачити - не можна ж вимагати від всесвіту ідеалу.

14.07
Краків сподобався, але трошки відсторонено, ніби просто галочка в голові: так, красиво. Напевно Львів на правах першого кохання ревниво не хоче ділити помічену територію моєї душі з собі подібними, ну або просто не встигли принюхатись.
У міста атмосфера такого собі ренесансного карнавалу. А от францисканська церква напроти бенедиктинської - це дуже по-середньовічному)
І ще не втрималась проти спокуси, так що тепер я власниця маленького дракошки на камінчику (хоча оригінал із легенди шкода, ну, подумаєш, жер кого попало...) Проти спокуси купити в Закопанему "гуцульський" топорик я все ж таки встояла (хоча може був би непоганий аргумент у суперечках...)

15.07
- Сьогодні весь день, за виключенням двох годин на оглядову екскурсію Віднем і пари зупинок, провели в автобусі, встигнуши перетнути Словаччину, пів-Австрії і навіть шматок Німеччини (там всюди дуже красиві пейзажі, а от вікно в автобусі бруднувате). Не дарма я здійснювала варварські набіги на рутрекер: такими темпами я можу встигнути отримати непогану автобусну освіту...
- Відень прекрасний. Помпезний, розлогий, як ліричний відступ у класичному романі, і абсолютно прекрасний. Дуже шкода було звідти їхати так швидко. Втішає тільки те, що на зворотньому шляху ми там ще будемо. Там зараз виставка Моне плюс Пікассо, you know.
- Спроба поїсти в австрійській придорожній забігайлівці закінчилась гуманітарною катастрофою: їхню порцію я осилила б хіба що після тижневого посту. І то не факт.
- А ще я сперла у Відні газету. Ну я не винна, треба зрозуміліші таблички робити. Якщо мене розшукають і депортують, я організую тут яку-небудь революцію на захист свободи слова.
(Довго шукала якусь не зовсім туристичну і не зовсім криву фотку, де не треба було б вирівнювати одну вертикаль так, щоб ще дві-три інші все одно вийшли завалені. Ох уж ця монументальна архітектура!..)

16.07
- Іннсбрук - класичне лубочне альпійське містечко з вузькими вуличками, червоними квіточками попідвіконнями і видом на гори, куди не плюнь. Фіолетової корови тільки не вистачає для повноти комплекту. Туристам ім'я легіон, тому в "мілковій" атмосфері відчувається присмак консервантів, але в цілому все дуже мило.
- Найкраще в місті - гора в дві тисячі двісти з чимось метрів висотою, на яку можна дістатись підйомником. Там, нагорі, просто неймовірно. Мороз, блакитні гори, кольорові цятки міста десь далеко внизу - відчуття абсолютного простору. Там - це ніби бути водою з бульбашками - ані сказати, ані сфотографувати, тільки булькай собі і усміхайся зовсім по-дурному.
- Локалізуючи Одинадцятого Доктора: ich trage ein Tirolerhut jetzt. Tirolerhüte sind toll.

20.07
Я люблю Австрію. У них тут безкоштовний вайфай, не те, що в цьому вашому вічному місті і супутніх. Тут люди ще знають, що справді важливо, а що марнота марнот. Зараз передрукую "звіт", а поки фоточка, щоб ні в кого не було питань - місія виконана))
***
О, і ще. До питання про сприйняття кирилиці (і російської взагалі). Перше - з підйомника, причому в іншому місці на тому ж підйомнику замість першої "п" стояла маленька "N".
***
я и Бруно
Вечори 17 і 18 я дуже ванільно сиділа на підвіконні в Римі і думала про них: дорогущий вайфай і відсутність у номері підходящої моєму ноуту розетки. Ну друге власне практично нівелювало перше... вчора розетка була, але про ціну вайфаю я навіть не стала питати, так що це залишиться чорною сторінкою моїх стосунків з італійцями. А враження за останні три дні будуть кучкою (записувалось ввечері відповідного дня).

17. Верона
Вона виявилась теж дуже лубочним містом, хоча нічого іншого я і не очікувала. Мій внутрішній юний медієвіст залишився задоволеним, а от натураліст, він же мізантроп, був в жасі від кількості туристів (додаток від сьогодні: ліха бєда начало, як виявилось). У "дворику Джульєтти" взагалі не проштовхнутись - було б, на що дивитись.

18. Ватикан-Рим
- у Ватикані люблять філософів. У сувенірно-книжковій крамничці була просто купа полиць - окремо філософія, теологія, патристика і патрологія, томізм - все, що хочеш... і все - італійською. Здається, це єдине, що втрятувало мене від розорення.
- а от філософів з почуттям гумору ніхто не любить досі - якщо судити з куп сміття на площі Кампо де Фьйорі. Хтось сумнівався, що коли почнеться вільний час я в першу чергу полізу шукати саме її?..
- були в музеї Ватикану, соборі св. Петра, Сикстинській капелі, Пантеоні, відмітилась біля Колізею... якщо чесно, вражень від одного Петра вистачило б на тиждень наперед. Забагато всього. Рим якийсь абсолютно нереалістичний. Не віриться, що тут справді можна бути - і що таке місто взагалі може існувати. Його не виходить оцінювати як місто, скоріше як дуже хороший музей.

19. Флоренція
- були в музеї Уфіцци, бачили оригінали да Вінчі, Ботічеллі і ще купи не менш пафосних товаришів. Але, оскільки ми прийшли буквально за годину з чимось до закриття, а галерея величезна, це був скоріше не огляд, а таке собі "возбудим и не дадим" від мистецтва.
- Флоренція, на відміну від Риму, сприймається все ж таки як місто з купою музеїв, а не як величезний музей просто неба. У Флоренції є своя атмосфера, те, що найбільше приваблює в містах - та й вона просто красива. Шкода було їхати так швидко. Хоча, напевно, я просто фанат вузьких середньовічних вуличок.
- за що я люблю італійців: вони навчились розрізняти фотографування і фотографування зі вспишкою і забороняти тільки останнє - особливо це стосується храмів. Фіг би я десь в Україні сфоткалась з чиєюсь надгробкою, розшатованою в одному з найголовніших храмів.

20. Венеція
- Венеція красива, але більше нічого толком сказати уже і не можу. Втомилась. Покатались на гондолах, ага. Зате, здається, саме звідти у мене будуть найбільш художні фото - тому що у них найменш монументальна архітектура. Все влізає в кадр.

21.07
У Відні в двох музеях бачили спочатку виставку Клімта, а потім - Пікасо плюс Моне плюс ще купка імпресіоністів і дотичних. По-моєму має бути окреме коло пекла для тих, хто в такому темпі ходять по музеях. Мене може врятувати тільки те, що це було абсолютно не з моєї вини, будь моя воля, я б там цілий день сиділа. Але я так і уявляю собі таке от посмертя: на стіні висить "Юдифь", а мене змушують пробігати повз неї майже без зупинки... до речі, вона, як на мене, одна з небагатьох картин, які справді вживу справляють набагато сильніше враження.
Завтра перегон, і в понеділок зранку я вже в Києві. Сподіваюсь, моя задніца переживе цілий день в автобусі.