[nameofrose]

Делюсь для интересующихся последним, а именно сегодняшней лекцией по социологии религии, где нам рассказывали о том, как сказка о Красной Шапочке выглядела тогда, когда она еще была мифом и повествовала о культурном герое, который обеспечивает бессмертие душ.
Варнинг: запись лекции. На украинском.

Реконструкція міфу про Червону Шапочку

У казці два змістовні пласти. З одного боку – Бабуся, мати і сама Червона Шапочка – тріада жіночих персонажів. Мисливець – пізніша інтерполяція. Друга лінія – Вовк, який має основне навантаження, він – головний герой.
Бабуся у казці – немічна і хвора істота, в цьому вбачається її близькість до загробного світу. Бабуся мешкає у дрімучому лісі, окремо від селища і людей. Дрімучій світ у міфах – інший, хтонічний світ. Вказівка на дрімучій ліс підкреслює хтонічність бабусі. У Грімм додаткова вказівка – бабуся мешкає під трьома великими дубами, а нижче від хатинки – густа ліщина. Дуб – в індоєвропейській міфології асоціюється з деревом верховного Бога-громовержця. Четвер – святкування Бога-громовержця в більшості язичницьких традицій. Число три вказує на потрійність світу – небесний-земний-підземний. = Бабуся – представниця підземного світу
Мати згадується лише принагідно. З тексту: вона мешкає в селищі. Відправляє свою дитину в ліс, де блукає вовк. Будь-який міф є алогічним. Забороняє дочці сходити з дороги – забороняє порушувати табу. Цей персонаж співвідноситься з земним світом.
Червона Шапочка – дівчинці шапочку подарувала бабуся. Зв’язок дівчинки саме з бабусею. Шапочка, дарована бабусею, має червоний колір – асоціюється з поховальним обрядом, оскільки шлях душі і її відродження після смерті в багатьох традиціях і багатьох традиційних віруваннях співвідноситься з сонцем (давні єгиптяни, етруски; був звичай фарбувати покійників в охру, щоб уподібнити помираючому сонцу, яке знов воскресне, покрита охрою особа воскресне в майбутньому житті). Шапка несе бабусі пиріжки і пляшку вина, яку не можна розбивати. Пиріжки і вино – звичайне жертвоприношення покійникам або іншим представникам потойбічного світу.
Шапка не повинна звертати з дороги між селищем і бабусиною хатинкою. Дорога – гарант безпеки. В казках дорога – це сакральний шлях, з якого в жодному разі не варто звертати. Вовк, коли в лісі зустрів Шапочку, наполягає на тому, щоб вона звернула. Шапочка повинна порушити табу, тоді стане доступною Вовку.
Образ Червоної Шапочки асоціюється зі світом небесним. У багатьох традиціях діти співвідносяться з ним. До наших днів з часів архаїки дійшло уявлення, що дитину приносить небесний птах лелека. В індоєвропейських міфах душі дітей – небесні створіння, походять з неба, витоково невинні.
Бабуся – мати – Шапочка – уособлюють собою тріаду, що лежить в основі світу індоєвропейських народів: підземний світ – земний – небесний світ; навь-яв-прав; тезис-антитезис-синтез; трезубець.
Ця тріада могла уособлювати собою Смерть в трьох її іпостасях: смерть в підземному світі, смерть на землі і смерть в небесному світі. Шапочка асоціювалась зі смертю чи була пов’язана зі смертю в небесному світі.
Вовк проковтнув саме двох персонажів – Бабусю і Шапку. Можливо в цьому – відгомін архаїчного міфу про те, що смерть була переможена в підземному царстві і небесному, але збереглась на землі. Подібний міф міг з’явитись внаслідок анімістичних уявлень, зокрема про безсмертя душі.
Вихід на іншого персонажа – Вовка. В міфі Вовк відіграє позитивну роль, він культурний герой. Танантологічний санітар. В індоєвропейській міфології Вовк зазвичай уособлює провідника в загробний світ, посередника між двома світами. Зв’язок Вовка з померлими предками, вовк асоціюється з чужими, мертвими предками, а в деяких заговорах стверджується, що він буває у мертвих на тому світі, при зустрічі з вовками вдавали померлих. Вовк – герой-першопредок, який в образі вовка очищує небесний і підземний світ від смерті, уможливлює відродження душі, її реінкарнацію. Подібний герой-першопредок уподібнюється Гераклу, Геркулесу, які проходять через загробний світ і уможливлюють відродження душі після смерті. Лева, шкуру якого носив Геракл, у слов’ян називали гривастий вовк. У етрусків бог загробного світу Айда носив скальп вовка; Одін утримував Вальхаллу, йому підподярковувалось два вовка.
Дія Вовка по відношенню до головних персонажів: Бабушку Вовк злопав без проблем. Щоб проковтнути Шапочку, він вдається до спектаклю з перевдяганням і обманом дівчинки. Навіщо? В міфі – щоб культурному герою успішно боротись і перемагатись представника іншого світу, він повинен зважати на певні моменти, які поєднують два світи, повинен бути провідник або магічний міст між світами. Шапочка належить до небесного світу, до якого Вовк не має прямого доступу. Відповідно Вовк використовує одяг і постіль бабусі, щоб уподібнитись тому, хто має зв’язок з представницею іншого світу. Здійснює магічне перевтілення, яке дозволило увійти в контакт з представницею іншого для нього світу. Послідовність контакту у формі питань – відтворення шаманського ритуалу. Спочатку Шапочка питає удавану Бабусю – чому у неї такі великі вуха? – на що Вовк відповідає: щоб краще чути. Потім – очі, які потрібні, щоб краще бачити, потім руки, які потрібні, щоб краще обійняти (схопити), пащу – хоче проковтнути. В шаманських традиціях шаман, спілкуючись з духами чи вступаючи в контакт з істотами іншого світу, спочатку слухає, потім може їх побачити, лише після цього може вступити в контакт. Вовку, щоб знищити Шапочку, спочатку треба, щоб вона порушила табу, після цього здійснити магічний акт уподібнення істоті, яка безпосередньо пов’язана з Шапочкою, потім вступити в контакт послідовних аудіо- відео- оперативних дій. При згадуванні рота – органа, пов’язаного з внутрішньою сутністю – знищити Шапочку і тим очистити небесний світ і підземний світ від смерті.
Міф про Червону Шапочку – про те, як було досягнено безсмертя душі. Герой-предок в образі Вовка знищує смерть в нижчому загробному і верхньому.
Міф зазнає пізнішої деградації, і зовсім інше смислове звучання. З’являється бінарність – в період християнізації. Бінарність вигідна була християнам, відповідно Вовк – уособлення зла, а Шапочка і Бабуся – уособлення добра.
“Чур мене” = бережи мене предок.
Християнство змінило близько 260 лексем на прямо протилежний зміст.
Мисливець з’явився, коли смисл міфу був втрачений. Але це не порушує логіку казки – мисливець належить світу земному, що може символізувати собой можливість тих людей, які живуть в цьому світі. Вони перемагають хтонічний світ смерті.