Мій ідеальний всесвіт (один із) – той, в якому можна було б всі наукові роботи писати а-ля Акройд. Ну, знаєте, заходять Мірандола, Монтень і Лютер в бар; або якось вирубило у Бонавентури світло – і понеслось.
Або от п’єса. Там є хоробра Авторська Позиція, яка пробігає на початку, а потім сидить в полоні і страждає. Є прекрасна принцеса Наукова Новизна, дочка короля Актуальність. Декілька відважних лицарів – Філософів-Першоджерел – відправляються рятувати її від злобного дракона Усталеної Наукової Думки, який на неї посягає. Але йому допомагає ціла армія злобної Критичної Літератури. Врешті-решт під їхнім напором від Філософів-Першоджерел практично нічого не залишається, вони розбиті і втратили своїх вірних конів Головні Ідеї; Принцеса майже помирає в муках, але в останній момент, як нормальний deus ex machine, з’являється Авторська Позиція, аргументовано доводить Критикам, що вони неправі, а Усталеній Науковій Думці – що її місце на звалищі; Наукова Новизна врятована, Філософи-Першоджерела ридають від щастя і братаються з Авторською Позицією. В кінці останнім променем світла з’являється Філософія, схвально киває головою і забирає всіх до себе в чертоги Безсмертної Класики.