ниттяТреба терміново вигадувати хоч якісь підстави для того, щоб рухатись, в які я повірю хоч на краплинку, починаючи від слідування дао і закінчуючи виправданням творчістю; проблема, правда, полягає в тому, що в обох випадках зовсім не факт, що мій універ має обов'язково вписуватись в цю схему, а що робити без нього/поза ним я вигадати так і не змогла, отже, в певному сенсі це не розв'язує проблему, просто переносить в трошки іншу площину. Я прекрасно розумію, що все це в моїй голові, що все не так уж і погано, але необхідність виконувати повсякденні обов'язки, в яких нема ні краплі смислу, приводять мене у відчай. Я люблю філософію, але, як і літературу, я не можу любити її всю, і уж тим більше я не можу продовжувати любити її десь, окрім власного затишного диванчика, коли із десятків викладачів справді цікавих можна перерахувати по пальцях однієї руки, а на більшій частині предметів мені хочеться повіситись від нудьги (якщо я в принципі до них доходжу); я не розумію, заради чого це, філософія ніколи не була і не могла стати в перспективі прибутковою спеціальністю, знання-заради-професії чи знання-заради-знання я по дефолту можу згорнути в трубочку разом із майбутнім дипломом і засунути, кхм, подалі, тягнути лямку заради диплому-про-вищу-освіту - це образливо і для мене, і для мого омріяного колись вишу, та й з суто практичної точки зору, що я з цим дипломом по життю буду робити? Але що я взагалі буду робити, якщо от прям зараз кину все к чортям, я ж нічим, окрім філософії, літератури і мистецтва ніколи не цікавилась і не зможу, але малювати я теж не дарма не пішла і не думаю, що там було б краще, серед "теоретичних" дисциплін, окрім як на філософії, я ніде себе і не уявляю, а від нашої системи вищої освіти мене верне - і ми ж ще кращі з кращих! - якби я правда була талантом і вміла писати, малювати або фотографувати так, щоб цим можна було зайнятись серйозно і сказати, що я кидаю заради цього, ще можна було б про щось говорити, а так нема про що, повертаємось до того, що я не бачу ні краплі смислу у своєму навчанні, опустимо те, що я зараз його взагалі ні в чому не бачу і що, напевно, мені треба голову прочищати, а не про кидання вузу думати, але я не знаю, як її прочистити, на психологічному рівні раніше не справлялась я, тепер не справляюсь я і психолог, а на духовному - я ж не можу просто сказати собі, хей, Шенно, а ну давай застосовуй шлях дао/протестантську етику/виправдання творчістю/етс і все відразу докладеться... ще б можна було якось мух окремо, суп окремо, але ж ні. Мухи безпосередньо впливають на суп, "екзистенційна криза" призводить до того, що я дуже приземлено не можу змусити себе піти на пару, і, можливо, голова прочиститься, а буде вже пізно, мама третій день вже від мене ледь не шарахається, уауауии, єдине, що мені зараз не байдуже - так це те, що мені байдуже.