понедельник, 07 марта 2011
Для початку - невеличка порція перлів з останньої лекції по вченню про Ерос Платона. Друга частина - власне текст лекції. Оскільки у мене курсач з цієї теми, конспектувала я ледь не дослівно, включаючи ліричні відступи) Раптом комусь буде цікаво.
- Жінка теж людина, Геннадійовичу, яким це не дивним може здаватись.
Такий перегляд соціально-гендерних позицій точно був подарунком на восьме березня)- Коли жінка вся в своєму коханні, це катастрофа для нього. Вона дуже собі подобається в цьому стані, почуває себе матірю Терезою. Волає «Я тобі все віддала!», підрахувавши, що ж вона віддала. Гнати її в шию треба.
- Що ти з тим Алківіадом не роби, він тобі дітей не народить.
- «Платонічне кохання» - маразм. Це коли кохають дистанційно?
- Ми не можемо судити про людину за узі ембріона. Треба почекати, поки їй стукне сорок років, щоб сказати – дивіться, який Опанас козел!
- Пару років тому якийсь ідіот на бонеті написав, що Тихолаз півтори години пропагував грецький гомосексуалізм.
- Щоб у вас не було уявлення про платонічне кохання як про нюхання троянди через протигаз, щоб нічого такого не вийшло.
- "Остап пізнав Марусю за клунею" – це ж не теоретико-пізнавальний досвід.
текст лекцииІнстинкт розмноження не пов'язаний з фактом індивідуального буття, але має настільки всеохопний характер, що весь світ є продуктом цього потягу. Це теж прояв інстинкту самозбереження, але не індивіда, а роду.
Еротичний потяг – понад індивідуальне, родове, людина виступає інструментом.
В біблійній легенді про вигнання з раю Єва виступає як засіб. Існування Єви виправдовується тим, що вона є знаряддям відтворення.
Батьківського інстинкту немає, є лише материнський. Батьківство – інститут, який може культурно успадковуватись.
«Бенкет» НЕ про кохання.
Коли хочеш чогось, відбувається процес привласнення.
За Соловйовим кохання – ствердження себе за рахунок іншого через жертву егоїзму.
При відбулому коханні створюється метафізичний андрогін. Подружжя – це нова якість, нова спільність, а не лише чоловік і жінка, що сидять поряд.
Ерос є сином Пороса і Пенії, багатства і бідності. Ерос виконує космобудівну функцію.
Ієрархія форм кохання.
Між двома полюсами: Афродіта земна, плебейська, Пандемос, і Афродіта Уранія, небесна, піднесена. До неї скерований рух по сходинках кохання.
Статеві стосунки на найнижчому щаблі. Виступають зовнішні подразники. У людей це проявляється в зацікавленні об’єкта, який може бути красивим. Ця дія не має людської природи. Платон називає це любов’ю до прекрасних тіл. Це дно і кохання, і статевих стосунків.
Стосунки між чоловіками вищі щаблем тому, що між чоловіками немає розмножувального фактору. У цьому зв’язку присутнє кохання у зовнішньо не детермінованих рамках.
Наступний щабель – не потрібен і чоловік. Гомосексуальні стосунки все одно є статевими. Це стосунки тілесні.
Вищий щабель кохання – суто естетичний. Споглядання творів мистецтва, це має самоцінний характер і еротичне підґрунтя. Слухання музики має метою слухання музики. Ще вища форма – креативна, коли з людини ця музика пре.
Поети (митці) дуже нагадують закоханих. Ненормальні. Вони не можуть бути оцінені нормами, що застосовується до незакоханих. У поета цей стан триває доти, доки він не втратить цю еротичну потенцію.
Мистецтво має еротичну природу, як і вся культура. Будь-яка художня діяльність – оволодіння об’єктом, його креація, запліднення. За Платоном – народження в красі, де уже не потрібен партнер. Художник вмирає в своєму творі – це теж жертва егоїзму.
Якщо митець не реалізує себе в творі повністю, у нього негаразди з Еросом.
З «Бенкету» - трактування мистецтва як діяльності на народження в красі.
Над любов’ю до прекрасних речей тяжіє любов до прекрасних думок.
Філософія не є наукою і не є не наукою, це кохання. Істина – вища сходинка руху до Афродіти Уранії. В цьому немає нічого від тварини.
Сенс Ероса в світі – це народження в істині.
Це мотив подолання тілесності, життя в тілі як в домовині, що відтворюється у цьому вченні про Ерос.
Афродіта Уранія виконує регулятивні функції, прагнення до неї може бути вічним. Якщо людина не втратила цього еротичного потенціалу, у неї не настане моменту, коли вона скаже – боже, який я геніальний художник. Нормальний художник завжди незадоволений тим, що він робить, і це спонукає його вдосконалюватись. Він співвідносить річ з ідеєю, художник займається втіленням ідеального образу. Будь-який художній твір несе в собі конфлікт між образом і фізичними формами його втілення. В чому проблема переписування речення по сто разів, перетворення статуї на глину? Це конфлікт душі і тіла. У художника ніколи не буде цього задоволення.
За Сахаровим: сенс життя – в експансії. Для нього життя – від бегемоту до нейтрону.
Для шимпанзе оволодіння буквальне, для філософа - плерома повнота істини рушійний ідеал. Філософ і художник страждає від невідповідності втілення задуму, пізнаного пізнаваному.
З точки зору Платону ніякої абсолютної експансії одинична фізична істота здійснити не може.
Смерть виступає необхідною запорукою реалізації еротичного потягу в його вищих формах. Це танатологія. Вчення про смерть у Платона набуває абсолютно не того характеру, що здається, тільки там відбувається подолання моєї фізичної окремішності, дефінітивності, перетворення на надіндивідіальне, повернення назад до рідної батьківщини (с) Плотін. Такого висновку в Бенкеті немає, бо Сократу не дають договорити.
Це діалог не про кохання, а про космос.
На ґрунті християнського платонізму 7, 11 і 12 членах нікео-цареградського символу віри: православний має уповати на кінець світу, страшний суд і щоб він відбувся якомога раніше. Переображення всієї тварі духовно-тілесно з другим пришестям. Цей символ писали платоніки, хоч і християне.
Сходження цими еротичними сходами – це піднесення до все вищих форм переображення.
Не потребує тіла, щоб бути привласненою.
Якби Платон був Христом, він не потребував би п’яного Алківіада. Він добудував би цю драбину, в християнстві ця драбина є. Якова драбина. Піднятись по ній допомагає любов до істини, вона увінчує цей шлях. В ній відбувається абсолютна жертва егоїзму. Платон не договорює тому, що у нього немає есхатологічної перспективи переродження.
Алківіад, фізичні стосунки якого з Сократом всім очевидні, підкреслює непривабливість Сократу – це є любов вже вищого ґатунку, не еротична. Його зв'язок з Сократом походить з цього кореню.
Драматургічно зумовлено: була намальована певна схема, і Алківіад є її носієм, де навіть в тому коханні, що на нижчих щаблях, превалює на фізичне, а духовне. Сократ не був таким потворним, як малює Алківіад. Він і кирпатий, і голомозий, і череватий, але нічого красивішого він не бачив.
Не можна висовувати до Платона християнські претензії, що він не додумався до того, що додумався нікейський собор.
Бердяєв: християнство не створило задовільної метафізики статі. Але воно створило метафізику Еросу, тому для християнина земним взірцем є Ісус. В земному житті нормальним життям живе чернець. У нього високий градус духовного життя, це еротизм. Це любов до бога, доведена до зневаги до себе – жертва егоїзмом в абсолютному виразі. Життя ченця фізичне до тій міри, поки він не вмер. Коли він іде в ченці, він міняє ім’я – він виходить з печери.
У Платона немає ідеалу чернецтва, але він готує цей грунт. На цьому народжується чернецтво. Це з’являється там, де буяє неоплатонізм. Те, що називається еротичним інстинктом, може бути реалізовано і в тваринний, і в божественний спосіб.
Мистецтво – теургічний процес.
Це пов’язано з космологією Платона. Платон в Тімеї називає бога космічним художником, митцем. В естетиці символізму буде розвинена теорія теургічної природи мистецтва, художник – не митець, який індивідуально творить художній образ, це співучасник, той, хто продовжує творіння, яке не закінчилось. Цей світ може бути переображуваний тут і зараз в його тілесних формах. Ми естетизуємо. Художник виступає співавтором бога в перетворенні матерії на космос – щось упорядковане.
Для платоніка є один твір мистецтва – продукт діяльності бога. Коли Плотін забороняв робити його портрети, він забороняв робити копії з копій. У Платона в «Державі».
Для Платона вчення про Ерос – теорія космічного процесу, значну роль в ньому відіграє філософ або художник, але важливе місце теж посідає і мавпа.
@темы:
цікаве,
навчально-виховний процес,
раби цікавості та пихи (с)
-
-
07.03.2011 в 16:43І от цьому я дико зазадрю, тому що ця здатність розмножуватись псує увесь кайф Еросу.
Ми не можемо судити про людину за узі ембріона. Треба почекати, поки їй стукне сорок років, щоб сказати – дивіться, який Опанас козел!
Я хочу до вас на лекцію
-
-
07.03.2011 в 16:47І от цьому я дико зазадрю, тому що ця здатність розмножуватись псує увесь кайф Еросу.
от-от. слухаючи першу частину лекції, я якраз і думала про те, що найменше хочу бути "знаряддям розмноження"..)