безмежний простір і нічого священногоніч чорно-жовта, волога, прохолодна, як сивий попіл, як тугий кокон, вона біля мене і в мені. вона топить мене в шурхіт дощу і в огні. це жага руху, дії, пісні, змісту, це все ненависне. ніч обертає мою шию як намисто і шипить своїм тихим голосом, падає краплями на землю і розбивається разом зі мною. краплі йдуть місяцем, краплі йдуть луною, і мені видно їх звідси, ця ніч і місто тримають мене міцно. вона в танці тане, вона димом п’яна, і я тримаю її за хвіст. зміст, зміст, хоч краплю змісту, хоч краплю цієї ночі дотягнути б до ранку - жовтим світлом стікає в калюжі рана. в голові тісто, в голові місто, в голові пісня, голова трісне, до чорту її - в серце. в моїх вухах по колу пісенні герци, крок вліво - розіб’ється, крок вправо - в казку міцними руками ввіп’ється. серце не розіб’ється, б’ється, б’ється, ніч плюскає і мовчить. зберегти б цю мить, зберегти, розбивши на тисячу інгредієнтів, дихати б! ця ніч у темряві тік-ток, ця ніч у краплях сурм, ця ніч - під волоссям електричний струм. ця ніч не в моїх руках, цю ніч не спіймати в лапках, так що ж мені - мій словесний страх, мій літак. раз на раз така ніч не приходиться, вона мені міражем доводиться, дивною мрією з відчиненими дверима на балкон. вона не буде довга, ще мить - пропаде, такий закон, та я до того втечу димом, та я до того стану невловима, та я до того стану легка, як миготіння ліхтарів на тому кінці двору, я сама пропаду скоро. я дихаю, я жива, перед очима бурштинові плями калюж, звідси, з себе - чимдуж. істерія, гіпервентиляція, до смішного багато повітря, я все це знаю, повірте. за моє серце врозхрист навсібіч - дякую, київська ніч.
@темы:
у Тихому Місті,
and joy is a liquid
-
-
08.04.2011 в 02:22чудово
обожнюю цю форму - вірші в прозі**
-
-
08.04.2011 в 02:33дякую..) ніч сьогодні така... радіоактивна, напевно) та ти й сама бачиш, да