читать дальшеВ Голосіївському живуть качки, собаки, любителі від рибалки і професіонали від розпиття пива без ознак родової належності. Ще там водяться голуби, діти і дівчата з Аристотелем і поезією по кишенях. Рибалкам ніколи не стати новими апостолами: вони порушують викарбувану на зеленій дошці заповідь «ловити рибу заборонено». Дівчину можна не брати до уваги, вона залишилась в єдиному екземплярі і, записуючи це, стає поступово мовчазною частиною пейзажу.
То в спеку, то в холод. Балансування на одній нозі. Іноді йому здається, що безодня вже давно поклала на нього око і вилупляється в спину, а іноді він ловить себе на тому, що й сам не перестає закохано вдивлятись в неї. Він робить символи із тіней дерев, але прочитати їх не легше, ніж ієрогліфи і, зітхнувши, він знов іде світ за очі. Його серце вже давно роздаровано маленькими шматочками, бо на інші подарунки не вистачає грошей. Те, що залишається йому самому – Місто та слова, що визначають буття – ніколи не навпаки.
Від слова «формалізм» тхне формулою і формаліном.
М’який хребет не здатен тримати набите свинцевими снами тіло.
@темы:
у Тихому Місті,
and joy is a liquid