Тільки, заради всього святого, не вважайте це віршем. Мені соромно перед тими поетами, які у мене тут є, і перед самою поезією заодно. Вважатимемо, що це структурована виморочена проза на ту тему, на яку написати нормально я найближчим часом навряд чи зможу.
читать дальшехтось доходить до підніжжя Лисої Гори
хтось влізає трошки вище
утирає пот з чола
дивиться вгору,
скидає непотрібну дерев"яшку на землю,
розминає зведені судомою плечі,
зітхає і сидить, мружачись на вечірнє сонце.
кожна Марія знає, на честь кого вона названа,
та не кожна знає, що це значить.
просто Марія чекає,
вічно чекає на свого Спасителя,
навіть не підозрюючи про його існування,
і не буде у неї ані листів на її ім"я,
ані огорож (неодмінно білих,
і фарбує, звісно, не вона) і пелюшок -
лише помальовані хрестами стіни
цегляні у вологих під"їздах.
хтось знов бере дерев"яшку,
вганяючи занози в долоні
(скоро, проте, у них вгонять цвяхи)
і йде на гору, все ще не зводячи очей із сонця -
вже не страшно й осліпнути
кожен донощик знає, що йому - перший кнут,
кожен Петро оплакує нездійснені гучні слова.
на середині гори підгибаються ноги,
нудить вже, скоріше б вже
той, хто любить занадто сильно, ніколи не задумується,
чим все закінчиться.
але якщо йому розповісти про зашморг
і криве дерево, що вже чекає на нього,
він, звісно, повірить (бо в глибині душі знає ціну від самого початку),
і навряд чи це матиме якесь значення.
хтось доходить до самої вершини,
знесилено падає,
дерев"яшка не обдирає вже навіть серця
думає про тих Марій і Петрів, які чекатимуть на нього
і ні про кого більше -
бо у кожної мужності
є свої межі.
@темы:
Іуда,
life is a gift horse in my opinion,
хай буде легко - дотиком пера
-
-
31.08.2011 в 12:16-
-
31.08.2011 в 12:19хех... воно в принципі і починалось з Марії. точніше, з Герлін, ага)) дякую.
-
-
31.08.2011 в 12:23-
-
31.08.2011 в 12:25вже твоя культурна радіація діє..)