Мені здається, що тих, у кого є серйозні претензії до цієї реальності, можна загалом поділити на дві групи: борці й утікачі, причому я все своє життя належала до останньої категорії і, за великим рахунком, займалась виключно тим, що вдосконалювала (і продовжую вдосконалювати) шляхи відступу, швидкість бігу, інфраструктуру внутрішніх блокад, таємні схованки і підземні ходи між собою і собою.
Зусилля обох груп є в тій чи іншій мірі безплідними; різниця полягає лише в тому, що борці намагаються щось змінити в тому, що вже існує, а втікачі (якщо їхня свобода є не виключно негативною) намагаються будувати з нуля - просто для того, щоб було, куди тікати (звідки - знаходиться завжди). Десь в проміжку між цими крайнощами (і все ж таки ближче до утікачів, хоча я не можу бути об'єктивна) народжується мистецтво: воно з'являється тоді, коли утікачі знаходять у собі хоч трішкечки сил, потрібних для того, щоб втілити (буквально - надати тілесності) свої схованки у реальному світі.
У мене завжди були проблеми з фізкультурою, завжди бракувало сил або витривалості, і тому іноді я починаю бігти занадто повільно - а мужності (та й вмінь) озирнутись і прийняти удар у мене як не було, так, напевно, і не буде. Навіть із собою я не можу боротись, лише тікати (конкретно зараз, варто відзначити, це виходить досить переконливо).
Залишається сподіватись, що в ментальних забігах також допомагають тренування.

@темы: складновигадане

---

Я сегодня выспалась, у меня хорошее настроение, и необходимость писать целую кучу письменных работ, большая часть из которых совершенно идиотские, не вызывает у меня желания пойти утопиться в Днепре. Видно, что-то в Питере сдохло. Возможно, даже какая-то из "я". И очень надеюсь, что сдохло прочно и основательно - ведь вместо нас всегда возвращается кто-то другой.

@темы: повсякденне

---

Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

---

Кстати, мы таки сходили в Эрмитаж ради импрессионистов и Ван Гога, и Ван Гог, черт возьми, прекрасен. На что уж я люблю того же Моне, но даже он не вызвал такого восторга. Там были вот эти три картины и еще штуки четыре более ранних и потому менее интересных. "Куст" и хижины висят рядом, и "Куст", который можно увидеть в этих наших интернетах, кстати, не передает и десятой доли цветов оригинала. То же самое с "Арльськими дамами": на самом деле они очень-очень яркие и насыщенные.

@темы: повсякденне

---

В общем, да, я вернулась из Питера, все живы и относительно здоровы, обработка порции туристических говно-фоточек сейчас в процессе, отчет в задумке.

@темы: повсякденне

---

Юпд: мы окончательно порешали с хостелом, я набросала список достпримечательностей (музей-квартира Бродского, музей-квартира Бродского! даже если там три с половиной стула и книжка - все равно! *бегает по потолку*), порадовалась наличию у себя айзика, который все-таки действует в некоторых местах, запаслась (ну ладно, не я, мама) печеньками (тоннами печенья, если совсем точно) в поезд, сейчас осталось проверить дееспособность фотоаппарата и зарядить всю технику.
Мне все еще страшно, но на выспавшуюся голову и забронированный хостел over-excitement опять побеждает))

А еще у меня жуткий мандраж перед поездкой. Хочется бегать по потолку и верещать дурным голосом.

запись создана: 18.10.2012 в 20:41

@темы: повсякденне

---

Кажется, в "Элементари" будет сублимироваться весь мой запас нерастраченной сериальной любви. Ни в плане сюжета, ни в плане развития персонажей еще не было такого, что заставило бы совсем уж пищать от восторга, но они мне ровно и стабильно нравятся. Скажем так, не пищание, а спокойное, тихое мимими
Пожалуй, именно теперь, на третьей моей экранизации я поняла особый кайф шерлокианской вселенной как таких себе этюдов по джазовому стандарту, где интерпретации - что-то вроде колец, вращающихся вокруг одной оси: они могут отходить очень далеко, но все-таки оставаться нанизанными на одну идею. Вот тут уже все, кому не лень, сказали насчет человечности этого Шерлока. В каком-то смысле у них с ббсшным "коллегой" игра наоборот: тот Шерлок безупречно гениален (brillian, я обожаю это слово и оно как никакое другое подходит к сущности Шерлока - прекрасный, блестяще одаренный, режущий), и потому каждое проявление его человечности (особенно к Джону, конечно) воспринимается, как радостное напоминание о куда более мягком первоисточнике; этот же Шерлок человечен, сочувствует, и потому все эти "если я с вами соглашаюсь - я вас не слушаю" воспринимаются с не менее радостным узнаванием - и не менее радостно, впрочем, видеть мелкие, но регулярные знаки признательности Уотсон, которые, впрочем, пока еще действительно очень далеки от дружбы (но я очень и очень надеюсь).

@темы: Elementary

---

Читала, что на коцертных афишах Сплина и Ночных снайперов нарисовали 18+. Переслушивая "Чудака" вчера, решила, что туда вполне можно припаять оскорбление чувств верующих. 18+ у них явно за алкогольную и суицидальную тематику, а у вот Снайперов - откровенная пропаганда гомосексуальности. "Ты дарила мне розы" и "Черное солнце" слушать только дома в закрытой комнате в наушниках.
А еще мне интересно, если музыку и несчастный второй сезон "Шерлока" так ранжируют, то что же с классической литературой делать. По-моему, в школьной программе вообще ничего оставлять нельзя. У Достоевского - насилие, тема проституции. У Булгакова - попирание семейных ценностей, обнаженка, да еще и оба могут чувства верующих оскорбить. Сэлинджера вообще на костер с суицидом, алкоголем и курением. А Ницше, Ницше-то! Хотя, его могут простить за "идя к женщине, берите плетку".

@темы: складновигадане

---

Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

---

Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

---

Чи не найбільшою чеснотою – принаймні з тих, що стосуються повсякденного життя – я вважаю здатність відповідати за власні вчинки. Дрібні університетські проблеми дуже часто стають важливим маркером того, наскільки людина має сміливість бути чесною і нести відповідальність. На жаль, цього дуже часто бракує, і вічне ниття з першого ліпшого приводу свідчить про це найяскравіше.
Хочеш вчити – вчи, але, якщо тобі справді цікавий сам предмет, не жалійся, якщо хтось поставить не ту оцінку. Тобі це має бути байдуже; або ж чесно кажи, що працюєш виключно заради оцінки, а не якихось ідеальних матерій.
Не хочеш – не вчи. Але: “часу бракує” – неправда, правда – “мені було лінь це робити і я займався іншим”. “Важкий матеріал” – неправда, правда – “мені не хотілось докладати зусиль, щоб розібратись”. Люди вічно зі геть шкіри пнуться, щоб себе виправдати. Лінуються, а потім вираховують години перенавантаження, не роблять нічого, а потім ображаються, що викладачі вважають їх тупими, забивають, а потім бігають за оцінками. І ниють, ниють, вічно про щось ниють... це ниття і вічні само-виправдання виглядають просто жалюгідно.

@темы: повсякденне

---

Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

---

Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

---

У меня вновь настал тот прекрасный момент, когда хочется читать фанфики, а не учиться, поэтому, если кому не лень, покидайте мне ссылочек на что-нибудь хорошее, доброе и вечное (хорошее, ангстовое и преходящее) про Шерлока и Джона ББСшного разлива, джен/слэш, русский/английский - без разницы. Мимими?

@темы: Sherlock BBC

---

МакДонах сподобався. По суті, це був не спектакль, а "читка": актори просто сиділи рядком на стільцях і читали текст. Не до кінця можу оцінити тому, що п'єсу перед переглядом так і не прочитала, тому не могло бути дисонансу між тими образами, які я склала, і показаним - я спрймала все вже так, як подавалось. Спочатку представлення "шістдесятирічні тітки" (дві дами років максимум по сорок), "дев'яносторічна" (років шістдесят) та деякі інші викликали смішки, але дуже швидко читаний текст вступив у співпрацю з фантазією, і ніяких невідповідностей не відчувалось. Сама п'єса хороша, хоча "Сиротливый запад" (єдиний мною читаний, і, чую, треба це виправляти) сам по собі все ж таки сподобався більше - Уелшем, звісно. А от Хелен тут досить нагадала Герлін. І "її" акторка, як на мене, була найяскравіша. Інші добре вписались (принаймні в те, які слова я їх почула), але вони всі надтріснуті, там і в мові це було, в Хелен же все ще є виклик - і в дівчині, яка її читала, він теж був.

@темы: у Тихому Місті

---

І знов Селінджер про всі випадки життя (так уж склалось):
- Черт побери, - сказал он. - Есть же славные вещи на свете - понимаешь, с_л_а_в_н_ы_е вещи. Какие же мы идиоты, что так легко даем сбить себя с толку. Вечно, вечно, вечно, что бы с нами ни случилось, черт побери, мы все сводим обязательно к своему плюгавенькому маленькому "я".
і
Но главнее и выше всего: кто из библейских мудрецов, кроме Иисуса, знал - з_н_а_л, - что мы носим Царство Божие в себе, в_н_у_т_р_и, куда мы по своей проклятой тупости, сентиментальности и отсутствию воображения забываем заглянуть? Надо быть Сыном Божьим, чтобы знать такие вещи.

@темы: and joy is a liquid

---

Оленка накидала мені авангардного джазу.
Чорт забирай, я і не підозрювала, що від музики мене може настільки пробрати. Я сиджу, і у мене перехоплює подих - точніше, він несеться за цією музикою. Я просто скопіюю те, що пишу Оленці:
воно дуже в настрій. чи скоріше в стан. коли немає толком ніякої сталої мелодії, все розпалось к чортям, але все ще продовжує кудись тягнути, прагнути, підноситись, щоб тут же запнутись і обламатись об щось інше, може, краще, і все разом стикається, перетікає, і тягне в усі боки.
ну от тому і правильно, що ти його саме зараз мені кинула. все завжди стається вчасно. принаймні в мистецтві - точно.
у мене подих перехоплює просто
тут налаштування внутрішніх інструментів. не фізичних.

Щось типу цього.
А ще я знов впевняюсь, що в мистецтві все своєчасно, і якісь речі приходять саме тоді, коли вони найбільш потрібні - не раніше і не пізніше.

Listen or download In A Sentimental Mood for free on Prostopleer


Listen or download Ornette Coleman Sadness for free on Prostopleer


Listen or download Better Get Hit in Yo' Soul for free on Prostopleer

@темы: музика і лірика, and joy is a liquid

---

По-моему, это чудесно.
Теперь я буду пересматривать старые диснеевские мультики под предлогом изучения немецкого.

@темы: повсякденне

---

А еще официальный научрук разрешил мне взять тему, которую я хотела, в формулировке "Філософськи-антропологічна доктрина Бонавентури". Так что следующие почти полгода я буду заниматься изучением сложносочиненных средневековых текстов и не менее сложносочиненной преимущественно англоязычной на них критики, после чего стану специалистом в вопросе, каким образом по Бонавентуре свет служит для связи души с телом, какие из этих идей он спер у Августина, а что у него самого спер Роберт Гроссетест.

@темы: навчально-виховний процес

---

Внезапно (или не очень) в этот понедельник иду на "виставу-читку" "Каліки з Інішмаана" МакДонаха в "Часописі" (это вполне себе потрясающее кафе-платишь-за-время); а через неделю мы с двумя одногруппницами едем в Питер. Это до меня еще дошло не до конца, правда, но Кажется, у меня временно есть повод поумерить свои претензии к реальности.

@темы: повсякденне