[Колокольчик фарфоровый]

МакДонах сподобався. По суті, це був не спектакль, а "читка": актори просто сиділи рядком на стільцях і читали текст. Не до кінця можу оцінити тому, що п'єсу перед переглядом так і не прочитала, тому не могло бути дисонансу між тими образами, які я склала, і показаним - я спрймала все вже так, як подавалось. Спочатку представлення "шістдесятирічні тітки" (дві дами років максимум по сорок), "дев'яносторічна" (років шістдесят) та деякі інші викликали смішки, але дуже швидко читаний текст вступив у співпрацю з фантазією, і ніяких невідповідностей не відчувалось. Сама п'єса хороша, хоча "Сиротливый запад" (єдиний мною читаний, і, чую, треба це виправляти) сам по собі все ж таки сподобався більше - Уелшем, звісно. А от Хелен тут досить нагадала Герлін. І "її" акторка, як на мене, була найяскравіша. Інші добре вписались (принаймні в те, які слова я їх почула), але вони всі надтріснуті, там і в мові це було, в Хелен же все ще є виклик - і в дівчині, яка її читала, він теж був.

@темы: у Тихому Місті

Comments

[дорогой Эсме]

Я тобі забула дати посилання на виставу по цій п'єсі. Власне, єдина п'єса МакДонаха, на яку я взагалі спромоглась знайти сценічне втілення.

Сама п'єса хороша, хоча "Сиротливый запад" (єдиний мною читаний, і, чую, треба це виправляти) сам по собі все ж таки сподобався більше

[Колокольчик фарфоровый]

дорогой Эсме,
ооо, дякую. *__* треба буде подивитись...