[Колокольчик фарфоровый]

Ліна Костенко
І не минає, не минає!
І вже, напевно, не мине.
Тривога душу розпинає:
а що, як любиш не мене?
Я по-латині: аморе, амо!
Невже від цього рятунку немає?
А море, мамо,
а море, мамо, теж не минає.
А море, амо, аморе, амо,
Аморе, амо! А ти єдин.
Я обламаю хвилинам пальці,
Щоб не сплітались в печаль годин.
Розпались хмари на міліграми,
і всох колодязь каламаря.
Куди забігти? Аморе, амо…
На карті місяця теж моря.
Чманіє сад од квітучої рясності.
Іду, збиваю росу хвощів…
Море Кризисів.
Море Ясності.
Море Дощів.

@музыка: 30 stm

@темы: лирика

Comments

[naur-loth]

Дуже люблю Ліну Костенко, особливо цей вірш:
* * *

Моя любове! Я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни.
Лиш не зроби слухняною рабою,
не ошукай і крил не обітни!

Не допусти, щоб світ зійшовся клином,
і не присни, для чого я живу.
Даруй мені над шляхом тополиним
важкого сонця древню булаву.

Не дай мені заплутатись в дрібницях,
не розміняй на спотички доріг,
бо кості перевернуться в гробницях
гірких і гордих прадідів моїх.

І в них було кохання, як у мене,
і від любові тьмарився їм світ.
І їх жінки хапали за стремена,
та що поробиш,— тільки до воріт.

А там, а там… Жорстокий клекіт бою
і дзвін мечів до третьої весни…
Моя любове! Я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни.

І цей:

СВІТЛИЙ СОНЕТ
Як пощастило дівчині в сімнадцять,
в сімнадцять гарних, неповторних літ!
Ти не дивись, що дівчинка сумна ця.
Вона ридає, але все як слід.
Вона росте ще, завтра буде вищенька.
Але печаль приходить завчасу.
Це ще не сльози – це квітуча вишенька,
що на світанку струшує росу.
Вона в житті зіткнулась з неприємістю:
хлопчина їй не відповів взаємністю.
І то чому: бо любить іншу дівчину,
а вірність має душу неподільчиву.
Ти не дивись, що дівчинка сумна ця.
Як пощастило дівчинці в сімнадцять!

[Колокольчик фарфоровый]

naur-loth
перший шикарний. *зберегла собі* якось раніше з ним не стикалась. а другий я теж дуже люблю, особливо якщо врахувати, що деякий час тому він буквально був моїм життєписом) чесно кажучи, якщо так вибирати, я навіть не знаю, які мені більш за все подобаються. напевне, тих, що тримаю в голові, лише штук десять.

[naur-loth]

Мені другий потрапив на очі у 17 років, і я зрозуміла, що наче про мене писано)) А перший... першим я дуже захоплююся, він серед моїх найулюбленіших поезій усіх часів та народів))

[Колокольчик фарфоровый]

naur-loth
у мене із "світлим сонетом" та ж сама історія) ніби про мене писано. напевно, тим і визначні дійсно хороші вірші, що кожен може про себе сказати це... точніше, міг би - якби підібрав слова.

[naur-loth]