За десять років школи я втратила, здається, не менше, ніж набула. Я «втратила свою можність», і де б мені знайти таку...

четверг, 20 мая 2010

00:22

Смотри, произошло явление чая как феномена (с)

За десять років школи я втратила, здається, не менше, ніж набула. Я «втратила свою можність», і де б мені знайти таку Країну Чудес, де можна було б її повернути. Я прийшла в школу з троном і короною, а йду з зігнутою спиною. Так сказала Катя, і другий день вже ці слова не йдуть у мене з голови, тому що вона права. Так, безглуздо порівнювати семирічну дитину і підлітка, але, але… тоді я мала багато якостей, яким міг би позаздрити і дорослий. Я була впевнена у собі і в своїй силі, я вважала, що всі мають мене любити – і всі любили – я була імпровізованим центром невеликого всесвіту з людей, якими я себе волею-неволею оточила. Сьогодні довелось переглядати старі шкільні фотографії, і у грудях затисло щось неприємне. Скільки води втекло з того часу, і якими ми стали… ніхто з нас за останні роки не змінився на краще. Ніхто. І я не виключення. Всі ми щось втратили в собі у спробах себе знайти.
Мы все потеряли что-то на этой безумной войне… кстати, где твои крылья, которые нравились мне?

@темы: пустое сердце