[Колокольчик фарфоровый]

Забивати серце чужим болем, коли... ні, навіть не коли болиш своїм - коли свого немає нічого. Знайоме, занадто знайоме. Тоді ангстові фіки і сумні фільми, і безкінечні пісні, що під них так хочеться ридати. Вони витягують соки з мого серця, але дають змогу відчути себе живою.
Це універсальний засіб відсторонення: коли погано просто тому, що погано, просто тому, що осінь або місяць не тим боком до землі, коли ти нічого не можеш поробити з собою - зроби так, щоб тобі було боляче. Фільмами, книжками, музикою, чим завгодно. Це дає ілюзію контролю. Це дає змогу уявити, що це ти сам собі завдаєш болю, а, значить, можеш припинити, коли захочеш. Це дає ілюзію, нібито цей біль не справжній - якщо він належить не тобі, а всього-на-всього вигадці.
Але іноді вигадки бувають навіть більш реальні, ніж ти сам. І тоді варто стерегтись, як би вона не проковтнула тебе...
Але... але іноді немає нічого кращого, ніж бути проковтнутою вигадкою, і щоб за вікном сходило два сонця помаранчевого неба.

@темы: я сижу у окна, я помыл посуду

Comments

[Лорд Охрениэль]

Чаще всего это действительно лучший способ.

[Jana_J]

Хочется поставить четыре буквы — ППКС— под каждой буквой этого поста о болезненном, а потом оставить у тебя под дверью утренний букет счастья.

[Колокольчик фарфоровый]

Holy Fucking
по крайней мере, я лучших для себя за несколько лет не придумала..)

Jana_J
если бы была такая возможность, я забрала бы тебя вместо букета поднимать настроение)

[Jana_J]

Имя розы, лестно, но настроение хорошо поднимать на качелях. Раз — и ты уже вверху.)
Знаешь, у меня тоже бывает это чувство. Когда ничего не происходит, но все равно больно, не важно отчего.

[Колокольчик фарфоровый]

Jana_J
иногда это просто осень. по крайней мере, я предпочитаю это объяснять так. а в другие времена года объяснять не получается)