[Колокольчик фарфоровый]

Дивний стан. Одночасно хочеться і спілкуватись, і залишитись наодинці і якомога далі від всіх представників людського роду - принаймні, тих, кого можна помацати, хто може сісти поряд і щось сказати. Люди втомлюють. Поряд з їхньою життєрадісною енергійністю я відчуваю себе привидом, шматком льоду, що тане тим швидше, чим більше тепла випромінює оточення. Я насправді не скучила ні за ким, хіба що за Катею, але шансів зустрітися з нею найближчим часом практично немає... їхнє тепло не зігріває, а розтоплює мене.

@темы: я сижу у окна, я помыл посуду

Comments

[Spidy]

У мене таке часто буває. Особливо коли хтось з подруг починає розповідати про те, як вони чудово вихідні проводили. Всі такі життєрадісні. А мені хочеться закритись у кімнаті і плакати в подушку. Сама не знаю чому. Мабуть, це просто такий період.

[Колокольчик фарфоровый]

напевно... просто, навіть якщо вони нічого не розповідають - іноді вони здаються занадто живими порівняно зі мною.

[Spidy]

Це тобі так здається. Напевно, в тебе просто інші біоритми. Я теж думала, что занадто тиха і спокійна, аж поки не побачила себе зі сторони(на відео).

[Колокольчик фарфоровый]

уявляю..) та ні, питання навіть не в тому, як я поводжусь, "офіційно" я теж досить жвава людина. просто, у них постійно якісь емоції, вони кудись спішать, метушаться, а я внутрішньо стигла.

[Kliomena]

Мене приблизно так само іноді здається. (ти не один, 1+1!!!)
Всі кудись поспішають, щось таке цікаве "творять", чимось неймовірним переймаються. А я...все по колу і одне те саме. А потім придивишся ближче до чужого життя - а воно таке само нудне, як і твоє. Тільки обгортка дещо інша, а всередині - така ж порожнеча.

"Добре там, де нас нема", завжди заспокоює мене моя тітонька (ще той любитель влаштувати драйв)

[Doctor_Bilbo]

Имя розы Знакомое состояние...