Смотри, произошло явление чая как феномена (с)
Іноді мені здається, що ми – одні в цій країні. Тут моя Могилянка – останній осередок людей, які ще відчувають себе українцями, які готові щось робити. Там, по всій країні – розрізнені, розрізані, розсипані. А ми тут – ще разом. І у цьому є хоч якийсь сенс, і тому мені плювати, що бібліотеці Шеви сто п’ятдесят років, а нашій – двадцять, тому що Квіт і Брюховецький говорять, а вони – мовчать. Всі вони мовчать, і мені плювати, ким я стану – я буду і залишусь могилянкою, патріоткою, людиною, яка бажає щось робити – це найголовніше, чому нас тут вчать. Це місце – єдине, що ще дає віру в майбутнє цієї країни. Що б я робила без нього і цих людей – не знаю. Тут можна просто відпочити. Тут не треба пояснювати, чому Табачник поганий. Тут, коли ти сидиш з книжкою, і народ дізнається, що читаєш Ліну Костенко, вони не кивають ввічливо «ааа», у них миттєво загоряються очі і вони просять потім дати і їм почитати. В родині не без виродків, звісно, але тут практично всі знають, хто вони і навіщо вони тут.
Дехто вважає могилянців фріками, націоналістами. Хай. Нас хочуть позбавити не тільки автономії, але й статусу університету – тому що ми – страшенний біль в задах пана Табачника і його компанії. Що ж, хай. Але нас тут не вчать мовчати, і ми не будемо.
Дехто вважає могилянців фріками, націоналістами. Хай. Нас хочуть позбавити не тільки автономії, але й статусу університету – тому що ми – страшенний біль в задах пана Табачника і його компанії. Що ж, хай. Але нас тут не вчать мовчати, і ми не будемо.
Я уже "доделалась", так сказать доборолась - 3 года сижу без работы, в аспирантуру в своем городе не поступила, так и в Киеве мой декан дважды позвонил и меня не приняли, а когда-то мне пророчили большое научное будущее.
может, и меня это ждет. и многих из нас... а разве есть варианты? либо бежать отсюда, либо здесь - вот так.
больше, но тоже, по-моему, недостаточно много. и все слишком разрозненно... главная проблема украинцев - мы никогда никак не можем собраться.
ты делай, что умеешь, вот примерно, как "абагаламаговцы". Они ведь тоже проводят политику украинизации, просто не издают книжки на русском. English –пожалуйста, українська – будь-ласка.
мы вот в одессе план лелеем: один становится чиновником "от власти" и протягивает проекты остальных: gigi:
ничего, мне на ты тоже удобнее)
вот я тоже так думаю. вообще в культурной сфере достаточно много можно сделать - те же украинские музыканты и спортсмены делают куда больше, чем политики, ну а уж писатели тем более. фигня это все, что украинские книжки не нужны, спрос-то есть всегда.
а план хороший) но тогда уж лучше сразу в Раду...
у нас тут выборы в месные советы были, чесно говоря, только камера остановила махинации – а на других участках?
Поэтому чиновники
тоже хорошо.
не против, конечно))
уже дочитала, подняла запись как раз
Кстати, это конечно ужасно, что за книжками на украинском языке приходится ехать в Киев или Львов, но есть плюс - там друзья и от вас везу чемодан неподъемный. Это я так, отклонилась от темы.