Смотри, произошло явление чая как феномена (с)
Не люблю я цей пам"ятник Іванові Франку на Личаківському. Це жахливо не він. Я б скоріше зробила, не знаю... який-небудь кам"яний вогонь, може. Або навіть просто рівну, спрямовану вгору брилу.
Насправді це мені на завтра на англійську треба написати спіч на тему мого dream itinerary, і я переглядала і обирала фотки з маршруту Умань-Кам"янець-Подільський-Львів, який ми робили двічі, чим нагнала на себе страшенну, болісну ностальгію за Львовом і заодно ненароком отримала від батьків обіцянку звозити мене ще раз влітку туди.
Марно мені насправді намагатись розповісти про це місто англійською, та ще й у форматі "були там-то, бачили те-то, було круто". Тут не дорожні нотатки треба писати, а... не знаю, що. Не знаю, тому що мій Львів - це дуже багато слів і дуже багато емоцій, які я цими словами передати не можу. Мій Львів - це не плакатно-екскурсійне місто, це не сума вулиць, церков і музеїв, це щось значно більше - це казка, це мрія, це мій Город в Горах і заодно Кеттарі з його ментоловим вітром... ох.
Я сподіваюсь, тамошня лисичка-охорониця нічого не буде мати проти мене...


@музыка: Белая гвардия - Игра в бильярд

@темы: nice shot, and joy is a liquid