Смотри, произошло явление чая как феномена (с)
Декілька років просто випали з мого минулого - і не тому, що я хочу забути, просто зараз, згадуючи той період, я не розумію - що це взагалі було. У мене непереборне просто враження, ніби це було не зі мною і взагалі не тут, це була якась паралельна реальність із паралельною мною, що потім закінчилась, залишивши мені теперішній купку спогадів, з якими я не знаю, що й робити. Я-тодішня сприймається ніби зі сторони, бо це просто не могла бути я. Вся логіка дій тієї людини, всі її рішення, пріоритети, емоції, все те, чим вона жила і що складало сенс її буття здається мені настільки не схожим на мене – причому і до, в більш глибокому дитинстві – і після, тепер, що я не можу змусити себе повірити в те, що це дійсно була я. Це просто out of character. Невдалий розділ, головний сценарист тимчасово пішов у відпустку, провітрити голову, і на його місце на цей час заступив хтось інший, перервавши генеральну лінію – не дуже талановитий, сповнений мелодраматизму, нелогічний, проте натхненний, і сюжети, і головна героїня того часу в моїй особі, і навіть оточення цієї головної героїні – настільки вибивається із загальної сюжетної канви, емоційного модусу і спрямованості, що просто не сприймається каноном.
Напевне, воно і на краще.
Iз моїх очей випали два днi
Валiдол на днi,
А весна така земна...