читать дальшеІ все ж таки у мене не йде з голови те, що було намічено – у Нагібіна: «йому соромно було дивитись в очі Іуді», у Казандзакіса у відповідь на питання, чи міг би Ісус зрадити свого Вчителя – «ні, тому моя місія легша, я лише йду на хрест». Важко – хоча віддалено можна – уявити по тому ж JCS, що має коїтись у Ісуса в голові, якщо це було не прохання, а… максимум – один з варіантів, що прораховувались. Або – взагалі несподіванка. Але що ж мало коїтись, якщо йому довелось про таке попросити? Якщо – улюбленого учня? В голові не у фанатика, який тільки і мріє як померти, я не вірю в такого, і не в безпорадного «агнца» - такий би просто був не здатний, а у того самого Ісуса Зуї, Ісуса всіх цих письменників – «наймудрішого, найменш сентиментального», але здатного по-людські любити... Хто тут кого...