Смотри, произошло явление чая как феномена (с)
О моя омріяна самотносте, скільки безсонних ночей провів я у думках про тебе, скільки днів змарнував на втечі від когось у гонитві за тобою, скільки бажав нікому неналежності, лише темного кутку і музики у вухах з пелехатим цигарковим димом? І ось ти тут, моя красуне, приходиш з темрявою, мов містична коханка, щоб не лишити мене і з світанком. Я мріяв про мовчанку, про тишу і спокій, і ось вони під руку з тобою, але нікому порадіти за моє здійснення, нікому розділити горе і радощі, і пустка у серці тепер теж лише моя. Я не можу говорити навіть сам із собою, бо від себе мені нудно, і моторошно, і нудотно, і забув я всі слова, і залишається вірити лише у темряву, у вітер, що куйовдить моє волосся, і в імпотенцію з раком легенів, що підстерігають кожного невірного, невдячного, самотнього – і від них так лячно… Насолоджуйся ж тепер, приятелю. Самотність – вправна коханка. На моєму небі лише одна зірка, і я вже не вірю, що є інші. Я вбив своїх богів.