[Колокольчик фарфоровый]

Окей, я обіцяла україномовну лірику - отримуйте. Соплі, попереджаю. Власне, з цим я сьогодні на заході і виступала. Взагалі-то, це були три окремі вірші, але моя українка спочатку вирішила, що це один. Під кінець ми зголосилися, що це такий собі триптих.

Ми кохали своїх ілюзорних,
Вигаданих, напівпрозорих
Щохвилинно
Додаєм нові риси нетлінні
У попелі преклоніння
Зайвого тютюнопаління
А я лиш хочу віднайти твоє серце
Серед мурів-власнобудів
Кришталевих
Так неозоро-високо
Далеких.

Три тисячі років зітхання
Вири пісень
Задумливе моє кохання
Придушене й навісне
Зорепад
Відчиняю кордони
Відтягаю серця межу
У стані напівоборони
Розхристаний сердечний лад
Знаходжу.

І це вже не любов, а щось
Таке замріяно-самотнє,
Що в попільницях попеклось,
Багряних вечорів суботніх.
Від часу час, за кроком крок,
Любов – невивчений урок.
О безталанне моє щастя,
Розхристане в мої пісні!
Десь там, де обрії повисли,
Знайду тебе – аби не в сні.

@настроение: ліричне

@темы: лирика