[Колокольчик фарфоровый]

Купила новий диск Океану Ельзи - "Dolce Vita". Повний захват! Пісні "океанів" - як алкоголь. Перше прослуховування - скоріше принюхування. Ти слухаєш, звикаєш до нових мелодій, слова починаєш розрізняти близько четвертої пісні. Вони скоріше протікають крізь тебе, хоча бувають вибухи, коли з першого прослуховування завмираєш, як удав перед флейтистом. Другий раз - це раз прислуховування, виловки тексту, його запам'ятовування... і суцільного кайфу та драйву. Ти смакуєш цей алкоголь, затримуєш на язиці раніше, ніж ковтнути. А далі - все, вважай, ти вже попав, відірватись неможливо! Слухаєш, як той алкоголік тягнеться до чарки. Варто тобі запам'ятати мелодії і тексти, як ти щодня крутиш тільки їх, підспівуючи, вмикаєш їх, щоб просто почути власні думки після галасу звичного життя, поринути у це. Джентльменська романтика і приречено-оптимістична соціалізація. Інтимне громадянство і кохання, яким можна поділитись з усім світом. Як же я чекаю, коли у нас в місті буде концерт! Це має бути щось просто неймовірно. Такий драйв, енергетика в альбомному запису – я уявляю, як Вакарчук запалить у залі!
З першого прослуховування запала в серце «На лінії вогню». Така ізсердечно-похмура, меланхолійна, ніжна. Вони складають особливу пару з весело-бадьорим «Я так хочу…» «Поки мила не скаже так», - з надією очікує ліричний герой в «Я так хочу», а в «На лінії вогню» - «мила сказала ні», і ти не знаєш тепер, як це пережити, як вистояти на лінії вогню.
Абсолютно неймовірні гітарні соло в «Онлайн» і «Небо над Дніпром». Інтимно-ромадянська «Надя» - ще одна варіація на тему «серед лиха співати пісні, без надії таки сподіваюсь». «Ордени» - досить-таки політична пісня, але без маніфестів, без закликів. Просто комусь носити ордени, а комусь – лагодити людські душі. Дуже сподобалось «18 хвилин». Пісня зими, що вже пішла. Так-так, тієї самої, що ще майорить за вікном… майоріла ще вісімнадцять хвилин тому – а тепер ми чекаємо на весну, цю всевласну нашу пані… однойменна «титульна» пісня і, нарешті, неймовірний просто акорд на завершення - «Ой, чий там кінь стоїть». Я не любителька взагалі-то народних пісень, якось з ними не зложилось… але це просто неймовірно! Це скоріше більше нагадує етнічні звучання «Вночі», але я, почувши перші акорди і звуки голосу, принишкла і просто завмерла, і, коли закінчився мій перший круг, сиділа з якимось щемінням у серці, ніби щось таке неймовірне-приємне тисне, як перше кохання, як невиплакана розпука…
Щирі емоції. Дякую за них.

@темы: Улю! Давайте я вас українізую! (с)

Comments

[Kliomena]

Ось це я розумію піар!

Завтра зранку вкрай необхідно придбати борошно - спробую поєднати корисне з дуже КОРИСНИМ.

[Колокольчик фарфоровый]

Amphitritia
я просто не вмію інакше, коли справа стосується нових пісень Вакарчука... сиджу увесь вечір в повному астралі. аах.

[Kliomena]

Нас притрушує і притрушує снігом - півдня слухала "Холодно"! Доки не спіткнулась оком об Скорпіонс.

[Колокольчик фарфоровый]

Да, це вічний саундтрек моіх зим..) особливо добре його співати-вити сірим похмурим ранком..)

[Kliomena]

Отже, я - "Онлайн". Послухавши її, чоловік сказав, що це мій "діагноз".

А за вікном знову сніг... проте, сьогодні я не буду сумувати

[Колокольчик фарфоровый]

Amphitritia
так-так, теж вже по першій пісні почула дуже багато "знайомого"...
а у нас теж сніг( така дрібна неприємна крупа, жах. послухай 18 хвилин, там як раз десь про цю пору року..) тільки трошки оптимістичніше, ага.

[Kliomena]

Невимовно приємно поспілкуватись в мережі рідною мовою!!!

Позичила собі в підпис на Імаджині:
"І не важливо, як там було до нас.
І не цікаво, як там буде після нас..."

[Колокольчик фарфоровый]

Amphitritia
а мені-то як приємно... як би не спн і відповідна тусовка, давно би українізувала дайр.
таак, теж подобається ця фраза... ех. якось воно в частині громадянської лірики дуже актуально)